[ВМ255] Серпнева елегія (Andante)

Рожева хмаринка
Пливе понад садом
І тане поволі,
Немов би надія.
Лиш очі закрию, і бачу:
Тополі, тополі,
Ставок і діброва. І стежка
Далека.
І серце немовби зрадіє.

Стіжок на покосі.
Гніздо на солом'яній бані,
На ньому – лелека.
Літа молодії...
Строкаті лани, а над ними
Шуліка шугає,
І степом дорога –
Кінця їй немає
І краю.

Літа молодії!..
Куди подалися? І де та дорога?
Лиш очі закриєш,
І хочеш збагнути -
Як трунком прозорим,
Зірчастим напоєм,
Нерозрив-травою
Наповниться втомлене серце.

Нічого немає у світі.
Лиш чути:
- Водиці! Водиці! -
То горлиця кличе
У вітті,
На темнім герісі.
Забути, забути...

Хмаринка розтала.
Вже сонце схиляється долу.
Додому, додому...
Вертає пастух з чередою.
Он місяць на розі
Повісив відерце.
Засни, моє серце.
Доволі.

Далеке зiтхання. Ледь чути -
Лиш подих покосів:
"Коли розлучаються двоє..."
Забути.
Відняти від серця,
Як мати дитину
Од персів...
Нехай вже спочине,
Бо осінь.

Бо вересня жовті долоні
На маковім лоні,
Й ночами
Тополя з вербою
Шепочуться часом,
Що нитка срібляста
Снується у скроні
Золотобородого Спаса.