[ВМ243] Самозаспокоєння

Морозна ніч. Іще одна зима
Стоїть, мов безнадія, при порозі,
Дме пусткою на крижаній дорозі.
Безлюддя. Й віком темнота німа.

Що світ цей? Божевільня чи тюрма?
Та постривай, попробуй-но згадати
У клітці лікарняної палати
Людей, яким рятунку вже нема!

Чи тих, хто в темні мури казематів
Засаджені не за свою вину!
Їм би цю ніч, цю сніга білизну,
Безлюддя, тишу, місяць сей щербатий...

Що наше горе, наші болі, втрати?
Їм би цю хмарну зиму – хоч одну!