[ВМ241] Сон про українську ніч

Оксані

Згадалось: тиша, прохолодь нічна,
І степ. І потьмянілий відсвіт хмари.
Автобуса нічного тьмяні фари,
Та спів лункий нічного цвіркуна.

Спи, серце! Осінь поруч – ось вона...
Зітхнула ніч. І далі ллються чари.
Світліша небо. Лебідь, Ківш, Стожари,
Світів безмежжя, сум і дивина!..

Вітчизно! Не просив я в тебе зроду
Ні пам'яті, ні ласки в нагороду,
Лиш дай душі... Хай збереже на дні
Хоч частку цього чарівного сна -

Полів твоїх полинну прохолоду,
Та неугавну пісню цвіркуна.